Французька держава готова ділити ризики: чому бізнесу час в Україну, Євген Калінін, СЕО Veolia Ukraine
Франція вже створила для свого бізнесу фінансовий міст в Україну. Перший етап Ukraine Fund обсягом €200 млн профінансував 19 проєктів французьких компаній. Зараз запускається другий етап — ще €71 млн на нові проєкти. Для бізнесу це важливий сигнал. Французька держава не просто закликає свої компанії заходити в Україну — вона готова розділяти з ними інвестиційні ризики та фінансово підтримувати їхній вихід на український ринок. А це вже зовсім інша модель залучення інвестицій. Коли держава країни-інвестора готова частково брати на себе ризик, приватному бізнесу значно легше ухвалити рішення про вихід на складний, але перспективний ринок. І саме зараз французькому бізнесу варто уважно подивитися на Україну. Тим більше що можливості є далеко не в одному секторі.
Вікно можливостей уже відкрилося
За останньою оцінкою RDNA5, потреби України у відновленні та реконструкції протягом наступних десяти років становлять близько $587,7 млрд. Прямі фізичні збитки вже перевищили $195 млрд, а найбільше постраждали житло, транспорт та енергетика.
Це сотні тисячі майбутніх проєктів — від модернізації енергетики та водопостачання до транспорту, управління відходами, будівництва та цифрової інфраструктури.
Ukraine Recovery Conference 2026 цього року була сфокусована саме на тому, щоб каталізувати інвестиції та залучати приватний сектор, з особливою увагою до енергетики, критичної інфраструктури та логістики. У червні 2026 року Міністерство розвитку громад та територій повідомило про понад 30 пріоритетних проєктів державно-приватного партнерства у транспортній, муніципальній, соціальній та житловій інфраструктурі. Їхній сукупний потенціал оцінюється більш ніж у $5,7 млрд. П’ять із цих проєктів стосуються водного сектору.
Куди інвестувати?
Я бачу щонайменше п’ять напрямків, де французька експертиза може бути особливо затребуваною.
Перше — енергетика. Україні потрібна не просто заміна зруйнованих об’єктів, а більш децентралізована, стійка та енергоефективна система: генерація, накопичення енергії, smart grids, когенерація, модернізація теплопостачання та енергоефективність.
Друге — вода та водовідведення. Це один із секторів, де потреба у модернізації існувала ще до повномасштабної війни. Сьогодні вона стала ще більшою. Йдеться про водоканали, очисні споруди, зменшення втрат води, енергоефективність та нові моделі управління.
Третє — управління відходами та міська інфраструктура. Українським містам потрібні сучасні системи поводження з відходами, переробка, енергоефективність, модернізація теплової інфраструктури та сучасний громадський транспорт.
Четверте — транспорт і логістика. Залізниця, дороги, порти, логістичні центри та прикордонна інфраструктура є фундаментом майбутньої інтеграції України до європейського ринку.
П’яте — цифрова інфраструктура. Україна має можливість одразу інтегрувати цифрові технології в нову інфраструктуру: smart grids, цифрове управління водними ресурсами, автоматизацію комунальних підприємств, системи моніторингу та управління активами.
Головне – не гаяти часу
Ключове – я б не радив французьким компаніям сприймати Україну лише як ринок для поставок обладнання. Найбільша можливість — стати довгостроковим технологічним, інженерним або операційним партнером українських міст, підприємств і держави.
В Україні є регіони, де безпекова ситуація дозволяє бізнесу працювати значно стабільніше, ніж на територіях, що безпосередньо постраждали від бойових дій. Саме там французькі компанії вже можуть починати роботу — не обов’язково одразу будувати великі об’єкти, але встановлювати контакти з громадами та українськими компаніями, проводити технічний аудит, визначати потреби, готувати проєктну документацію, шукати фінансування та формувати консорціуми. Це принципово важливо, тому що великі інфраструктурні проєкти не створюються за кілька місяців. Між моментом, коли муніципалітет визначає проблему, і моментом, коли на об’єкті починаються будівельні роботи, можуть пройти місяці. Потрібні техніко-економічне обґрунтування, проєктування, дозвільні процедури, фінансова модель, залучення банків або міжнародних фінансових організацій, вибір приватного партнера.
